Точний час виникнення Будви невідомий. Легенда називає засновником міста Кадма — фінікійського царевича та володаря грецького міста Фіви, який нібито відмовився від влади на Фівами на користь свого онука і разом з дружиною Гармонією вирушив до володінь іллірійців. Про фінікійське походження Будви свідчить і її розташування — фінікійці часто засновували свої колонії на невеличких острівцях біля узбережжя. Зрештою, сама назва міста може походити від фінікійського    — «дім»[1]. Спроба вивести її з грецької βους — «бик», «віл» є швидше за все пізнішою етимологічною легендою. Стефан Візантійський не вважав ім'я міста грецьким і взагалі пов'язував його з назвою єгипетського міста Буто. Перша згадка про Будву як про населений пункт Бутоу датується V століттям до Р. Х.  У XX столітті при будівництві одного з готелів були виявлені залишки давньогрецького і давньоримського некрополів, найстародавніші фрагменти яких, мабуть, відносяться до середини I тисячоліття до Р. Х..

Будва перебувала у складі Римської держави, а згодом Візантійської імперії. З початком переселення на Балкани слов'ян певний час мала назву Старий град. В 841 році була спалена сарацинами, але швидко відбудована[2].

За середньовіччя Будва перетворилася на самоврядну міську громаду, мала власний статут та керівника — ректора, якого обирали зі свого кола представники найзаможніших купецьких родин. Водночас верховну владу над містом зберігали за собою володарі сусідньої Дуклі та Зети. В 1385 році намісник Будви Микола Захарія оголосив себе незалежним володарем, але за три роки її повернув собі князь Джурадж II Балшич. З 1420 року місто перебувало під владою Венеції[3], з 1797 — Австрії (з невеликою «перервою» на французьке панування).

В 1914 році Будву зайняли чорногорські війська, але австрійці вже невдовзі повернули собі контроль над містом. Після першої світової війни Будва опинилася в складі Югославії, під час другої була окупована італійцями. З остаточним розпадом Югославії залишилася за Чорногорією.

Сьогодні Будва — сучасне місто, що складається зі Старої та Нової частин. Стара оточена високими фортечними стінами, спорудженими у XV столітті ще до турецького вторгнення. Стіни укріплені декількома баштами і фортецею Кастел. У Старе місто веде декілька воріт, які в давнину добре охоронялися і закривалися на ніч. Сьогодні ці ворота відкриті навстіж. За фортечними стінами — вузенькі криві вулиці та середньовічні площі, будівлі, побудовані з тесаного каменю.

Над містом підноситься церква св. Івана з величною дзвіницею — будова VII століття. У Старому і Новому місті на кожному кроці зустрічаються кав'ярні, ресторани та крамниці.