З ґуарані-мбуя пов'язаний дуже цікавий історичний факт — існування у прикордонній зоні Аргентини, Бразилії та Парагваю (традиційна назва регіону, що збереглася в назвах провійнцій і штатів цих суміжних країн, — Місьйонес) — єзуїтської індіанської республіки, що тривало від часу заснування 1-ї редукції (поселення) у 1609 році і аж до кінця 18 ст., коли спочатку у 1750-у спільною угодою Португалія та Іспанія поділили землі Сімох східних місій, а потім зруйнували їх, а населення забрали в рабство. Держава єзуїтів являла собою подобу соціальної утопії, коли близько 200 єзуїтів управляли в тисячу разів більшою масою індіанців, встановивши особливий режим соціальної справедливості.

До приходу європейців ґуарані-мбуя утворювали докласову спільноту з організацією влади у формі родової общини. Великий вплив на суспільство ґуарані-мбуя мали жерці пайє. Традиційна релігія — шаманізм і культ предків.

Народ ґуарані, що крім північно-західних провінціях Аргентини (Жужуй і Сальта) проживає у Болівії, тому їх нерідко називають східно-болівійськими ґуарані. В Аргентині — 15 тис. осіб. Вважається, що за походженням чіріґуано — це нащадки племен центральних регіонів Болівії і Перу, які прийшли у сучасні райони проживання в середині 2-го тисячоліття і сприйняли місцеву мову і культуру.