Карельська мова

Каре́льська мо́ва (karjalan kieli) — мова карелів, одна з угро-фінських (фінно-угорських) мов. Кількість носіїв — бл. 100 тис. осіб, зокрема в Росії — 53 тис. осіб (за даними перепису 2002 року), в тому числі в Карелії — 35 тис. осіб.

За підрахунками компанії Google до 2100 року мова може щезнути, адже використовується паралельно з російською і більшість носіїв надають перевагу саме російській. Мова не має суттєвої підтримки з боку влади та інших організацій. Її вивчають в школах, але розмовляють нею здебільшого в сільській місцевості.

Має три діалекти:

• власне карельський — найближчий до фінської мови
• ліввіковський — поєднує головні риси власне карельського діалекту та низку особливостей вепської мови
• людіковський — має сильно виражені риси вепської мови

Крім згаданих, існує тверський (tiverin karielan kieli) діалект мови, поширений поміж тверських карелів та за своїми особливостями найближчий до архаїчної власне карельської мови ще до того, як вона зазнала сильного впливу вепської мови. Особливістю діалектів карельської мови є те, що вони значно відрізняються за структурою, лексикою, фонетикою та морфологією, мають різні абетки. Деякі європейські лінгвісти схильні вважати ці діалекти окремими мовами, тим більше, що вони самі вже мають (або мали) окремі субдіалекти (говірки).