Копорье (крепость)
( Копор'є (фортеця) )Фортеця Копор'є (рос. Крепость Копо́рье) — пам'ятник російського середньовічного оборонного зодчества — знаходиться на південному заході Ленінградської області, на краю Іжорської височини, в селі Копор'є. Фортеця розташована за 12 км на південь від Фінської затоки і займає невеликий майданчик високого скельного мису.
На своєму віку фортеця неодноразово перебудовувалася і кілька разів то переходила до рук шведів, то поверталася назад до Росії.
Фортецю в Копор'є було закладено 1237 року. Вперше згадується в новгородських літописах 1240 року, коли німецькі лицарі Лівонського Ордену збудували в Копорському цвинтарі дерев'яну фортецю.
В 1241 Олександр Невський відбив фортецю у німецьких лицарів і зруйнував її. Під час штурму загинув знаменитий богатир Гаврило Алексич.
1280 року великий князь Дмитро Олександрович поставив у Копор'ї кам'яне місто, яке через два роки зруйнували новгородці внаслідок конфлікту з князем. Знову фортеця була побудована в 1297 році, а наприкінці XV - початку XVI століття була перебудована.
В 1565 році, коли цар Іван Грозний розділив Московське царство на опричнину та земщину[en], Копорська фортеця увійшла до складу останньої [1][2]. Після захоплення шведами 1581 року Копор'є повернулося до Московії ії лише за договором 1590 року.
Однак у Столбовському миру 1617 року Копор'є знову дісталося Швеції. В 1656-1657 роках російське військо марно намагалося повернути Копор'є, яке було повернуто Росії тільки за Петра I, в 1703 році.
В 1708 Петро I передав фортецю князю Меншикову, а в 1727 після його опали Копор'є перейшло до скарбниці. В 1763 році Копорська фортеця була виключена зі списку оборонних споруд.
У 1919 році під час Громадянської війни бійці Червоної армії, використовуючи фортецю, успішно відбили атаку білогвардійського десанту, що висадився в тилу червоноармійців [3]..
23 жовтня 1919 року бійці 6-го Талабського піхотного полку 2-ї піхотної дивізії Північно-Західної армії контратакували зайняте 6-ю дивізією 7-ї Червоної армії село і фортецю Копор'є [4].
У серпні 1941 року радянські війська вели у Копор'я запеклі бої з німецько-фашистськими загарбниками, але 1 вересня були змушені відступити. Закріпившись за 12 кv від стародавньої фортеці, на річці Воронці[ru], частини Червоної Армії зупинили просування вермахту [3]. У січні 1944 року Копор'є було звільнено.
1962 року кріпосна церква згоріла від випадкового займання [5]..
У 2001 році фортеця набула статусу музею.
7 квітня 2013 року фортеця офіційно була закрита для відвідування через аварійний стан
↑ Сторожев В. Н. Земщина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) ↑ Земщина [Архівовано 2017-02-02 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.) ↑ а б Овсянников О. В. Копорье: историко-архитектурный очерк. — Л.: Лениздат, 1976. — 117 с. [Архівовано 2019-09-07 у Wayback Machine.] ↑ 6-й Талабский пехотный полк — Russian Estonia. russianestonia.eu. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022. ↑ Гоголицын Ю.М., Гоголицына Т.М. — Памятники архитектуры Ленинградской области, 1989.
Коментувати