Найпопулярнішим переказом, пов'язаним із островом є переказ про самогубство Сапфо на мисі Лефкаса. Існує також низка давньогрецьких міфів, в яких за тих чи інших обставин згадується Лефкас. Ще у прадавні часи весь острів Лефкас пов'язувався із грецькою богинею кохання Афродітою. Містить згадку про Лефкаду і «Одіссея» Гомера, що свідчить про дуже давню історію перших поселень.

Німецький археолог Вільгельм Дьорпфельд здійснив розкопки у різних місцях Лефкади, зрештою це дало йому змогу видати роботу, у якій науковець висунув та обґрунтував гіпотезу: Ітака Гомера і є Лефкас. Він навіть вказав, де міг розташовуватись палац Одіссея — на захід від Нідрі на південному узбережжі Лефкади. Ця версія Дьорпфельда і досі залишається гіпотезою, проте щороку приваблює тисячі туристів, бажаючих опинитись на батьківщині Одіссея.

Давні джерела називають Левкадою Коринфську колонію[1]. Згідно Страбона, узбережжя Акарнанії носило назву Лефкади. Втім достеменно відомо, що за часів Пелопоннеської війни Лефкас входив до Союзу зі Спартою.

Середньовічна незавершена поема «О Фотінос» (або нім. Der Helle) описує події Вукентрійської революції в Лефкаді, підняту проти венеційських володарів Аристотелісом Валорітісом.