Мохе́нджо-Да́ро (урду موئن جودڑو, синдхі موئن جو دڙو; буквально «пагорб мерців») — місто цивілізації долини Інду, яке виникло близько 2600 року до н. е. Розташоване в Пакистані, у провінції Сінд. Є найдавнішим містом долини Інду і одним з перших міст в історії Південної Азії, сучасником цивілізації Стародавнього Єгипту і Межиріччя.
Місто Мохенджо-Даро виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років по тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали арійців.[1]
«Пагорб мерців» був уперше серйозно досліджений в 1920-х роках експедицією британського археолога Джона Маршалла[en], який назвав знахідки Мохенджо-Даро «ідентичними» артефактам, виявленим у Хараппі, на 400 км вище за течією Інду (див. «Індська цивілізація»).[2]
У попередніх дослідженнях «пагорб мерців» описувався як прикордонна фортеця месопотамської цивілізації, однак спроби ідентифікувати Мохенджо-Даро й інші центри Індської цивілізації зі східними містами-державами, згаданими в шумерських текстах, поки що безуспішні.
↑ Hermann Kulke, Dietmar Rothermund. A History of India. Routledge, 2004. Page 19. ↑ Gregory L. Possehl. The Indus Civilization: A Contemporary Perspective. ISBN 0-7591-0172-8. Page 61.
Коментувати