Право громадян зберігати і носити зброю

Право громадян зберігати і носити зброю (часто згадується як право носити зброю або мати зброю, або право на цивільну зброю) — це право народу мати зброю задля власного захисту, яке описане в філософських і політичних працях Арістотеля, Цицерона, Джона Лока, Макіявеллі, Англійських Вігів та інших.

1875 року 17 % конституцій включало право на носіння зброї, однак з початку XX ст. цей показник постійно зменшується, сягнувши 10 %. В історичному огляді й аналізі конституцій, починаючи з 1789 року, Том Гінзбург з колегами виявили лише 15 конституцій у дев'яти країнах, що включали право на носіння зброї. Майже всі вони були в Латинській Америці, і більшість з них датована XIX століттям.

Як правило, в сучасних конституціях метою включення права на носіння зброї ставить за мету уряду врегулювання її використання або контроль військових, а не надання права носити її як такого. Крім США інші країни, які раніше гарантували право носити зброю, складають невеликий список, до якого можна включити Болівію, Колумбію, Коста-Рику, Гватемалу, Гондурас, Ліберію, Мексику та Нікарагуа. Майже всі відповідні закони цих країн були створені за зразком США. На 2020 рік лише три конституції явно дозволяють носити зброю: Гватемала, Мексика та США.