Wiener Staatsoper
( Віденська державна опера )Ві́денська держа́вна о́пера (нім. Wiener Staatsoper, до 1918 року — Віденська придворна опера) — найбільший оперний театр в Австрії, центр музичної культури. Будівля Віденської опери є пам'ятником архітектури; вона виділяється складним зовнішнім декором і багатою обробкою внутрішніх приміщень. На сцені Віденської опери ставляться класичні опери і балети, виконуються вокальні партії і симфонічні твори. Щорічно в стінах Віденської опери проходить всесвітньо відомий Віденський бал. Понад сто пар в вечірніх сукнях і фраках відкривають цей бал. Почесним головою балу є президент Австрії.
Театр був заснований у середині XVII століття, проте спектаклі ставилися в різних приміщеннях[1].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/38/Staatsoper_Vienna_047.jpg/160px-Staatsoper_Vienna_047.jpg)
1861 року було розпочато будівництво спеціального будинку для Віденської опери за проєктом віденських архітекторів Августа Зікарда фон Зікардсбурга[de] і Едуарда ван дер Нюлля[de].[2] Контракт на будівництво опери виграв їхній учень, тридцятирічний архітектор Йозеф Главка (у майбутньому відомий чеський меценат). Будівля була завершена до 1869, у встановлені терміни і відмінної якості.[2] Спершу будівля викликала жорстку критику з боку мешканців міста, які називати її «кам’яною черепахою». Обидва архітектори – Август Сікард фон Сікардсбург та Едуард ван дер Нюль, сприйняли негативні відгуки дуже болюче, і не змогли оговтатись від презирливого ставлення до свого творіння. Едуард покінчив життя самогубством, а місяць потому його колега Август помер від інфаркту. Одразу після злощасних подій імператор Франц Йосиф перестав так критично висловлюватись щодо будівлі Опери, і громадкість підтримала його. Будівля опери до сьогодні залишається в такому вигляді, як у 1869 році її створили два талановитих архітектори. Вистави відкрилися 25 травня оперою В. А. Моцарта «Дон Жуан».[2][3]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f5/Staatsoper_Eiserner_Vorhang.jpg/160px-Staatsoper_Eiserner_Vorhang.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f2/Wien_Opernhaus_um_1900.jpg/280px-Wien_Opernhaus_um_1900.jpg)
Опера на 2500 глядачів була побудована на новій на той час вулиці Рінгштрассе, на дуже складному місці колишнього рову. Але громадськість піддала цю споруду жорсткій критиці: будівля виглядала приземистою, втративши у висоті через підйом рівня вулиці на один метр. Її називали Кьоніггреці[4] від мистецтва. Розкритикував будівлю й імператор Франц Йосиф I. Це скінчилося трагічно. У 1868 році 4 квітня повісився Едуард ван дер Нюлль, 11 червня помер Август фон Зікардсбург. Йозеф Главка тяжко захворів на невралгію, пересувався в інвалідному візку. У 1873 році він продав свою будівельну фірму і повернувся до Чехії, де жив в маєтку в Лужанах у Престічах, купленому для матері. Одужує лише до 1880 року.
У роки окупації Відня нацистами з 1938 по 1945 театр переживав занепад. У березні 1945 року під час американського бомбардування Відня будинок театру було зруйновано. Відновлено будинок було лише в 1955.[1]
Раз на рік, у лютому Віденська державна опера у Відні на одну ніч перетворюється, немов у казці, і стає величезним залом для бальних танців. Стіни оперного театру наповнюється чарівними звуками віденського вальсу і Відень вітає сто пар дебютантів, які в цей день, за старовинною традицією, представляються вищого суспільства.
↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bse4 не вказано текст ↑ а б в Státní opera ve Vídni slavila 140. výročí. Vernisáž „Josef Hlávka, vídeňský stavitel, český architekt, evropský mecenáš“. Vega. 8.12.2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. ↑ Hora-Hořejš, Petr (2007). Boháč, který se rozdal. Toulky českou minulostí, 11.díl. Praha: Via Facti. с. 74–76. ISBN 978-80-239-6717-3. ↑ У 1866 році відбулася австро-прусська війна. В битві під Кёниггрецем (Садовою) 3 липня 1866 Австрія зазнала поразки. За Празьким миром 1866 Австрія втратила Шлезвіґ і Гольштейн, передала Італії Венеційську область. Австрія, яка з часів Карла V та Меттерніха була центром світової політики, була усунута навіть від загальнонімецьких справ.
Коментувати