Wiener Staatsoper
( Віденська державна опера )Ві́денська держа́вна о́пера (нім. Wiener Staatsoper, до 1918 року — Віденська придворна опера) — найбільший оперний театр в Австрії, центр музичної культури. Будівля Віденської опери є пам'ятником архітектури; вона виділяється складним зовнішнім декором і багатою обробкою внутрішніх приміщень. На сцені Віденської опери ставляться класичні опери і балети, виконуються вокальні партії і симфонічні твори. Щорічно в стінах Віденської опери проходить всесвітньо відомий Віденський бал. Понад сто пар в вечірніх сукнях і фраках відкривають цей бал. Почесним головою балу є президент Австрії.
Театр був заснований у середині XVII століття, проте спектаклі ставилися в різних приміщеннях[1].
Глядацька зала1861 року було розпочато будівництво спеціального будинку для Віденської опери за проєктом віденських архітекторів Августа Зікарда фон Зікардсбурга[de] і Едуарда ван дер Нюлля[de].[2] Контракт на будівництво опери виграв їхній учень, тридцятирічний архітектор Йозеф Главка (у майбутньому відомий чеський меценат). Будівля була завершена до 1869, у встановлені терміни і відмінної якості.[2] Спершу будівля викликала жорстку критику з боку мешканців міста, які називати її «кам’яною черепахою». Обидва архітектори – Август Сікард фон Сікардсбург та Едуард ван дер Нюль, сприйняли негативні відгуки дуже болюче, і не змогли оговтатись від презирливого ставлення до свого творіння. Едуард покінчив життя самогубством, а місяць потому його колега Август помер від інфаркту. Одразу після злощасних подій імператор Франц Йосиф перестав так критично висловлюватись щодо будівлі Опери, і громадкість підтримала його. Будівля опери до сьогодні залишається в такому вигляді, як у 1869 році її створили два талановитих архітектори. Вистави відкрилися 25 травня оперою В. А. Моцарта «Дон Жуан».[2][3]
Сцена опери
Віденська державна опера. 1900 рікОпера на 2500 глядачів була побудована на новій на той час вулиці Рінгштрассе, на дуже складному місці колишнього рову. Але громадськість піддала цю споруду жорсткій критиці: будівля виглядала приземистою, втративши у висоті через підйом рівня вулиці на один метр. Її називали Кьоніггреці[4] від мистецтва. Розкритикував будівлю й імператор Франц Йосиф I. Це скінчилося трагічно. У 1868 році 4 квітня повісився Едуард ван дер Нюлль, 11 червня помер Август фон Зікардсбург. Йозеф Главка тяжко захворів на невралгію, пересувався в інвалідному візку. У 1873 році він продав свою будівельну фірму і повернувся до Чехії, де жив в маєтку в Лужанах у Престічах, купленому для матері. Одужує лише до 1880 року.
У роки окупації Відня нацистами з 1938 по 1945 театр переживав занепад. У березні 1945 року під час американського бомбардування Відня будинок театру було зруйновано. Відновлено будинок було лише в 1955.[1]
Раз на рік, у лютому Віденська державна опера у Відні на одну ніч перетворюється, немов у казці, і стає величезним залом для бальних танців. Стіни оперного театру наповнюється чарівними звуками віденського вальсу і Відень вітає сто пар дебютантів, які в цей день, за старовинною традицією, представляються вищого суспільства.
↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою bse4 не вказано текст ↑ а б в Státní opera ve Vídni slavila 140. výročí. Vernisáž „Josef Hlávka, vídeňský stavitel, český architekt, evropský mecenáš“. Vega. 8.12.2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. ↑ Hora-Hořejš, Petr (2007). Boháč, který se rozdal. Toulky českou minulostí, 11.díl. Praha: Via Facti. с. 74–76. ISBN 978-80-239-6717-3. ↑ У 1866 році відбулася австро-прусська війна. В битві під Кёниггрецем (Садовою) 3 липня 1866 Австрія зазнала поразки. За Празьким миром 1866 Австрія втратила Шлезвіґ і Гольштейн, передала Італії Венеційську область. Австрія, яка з часів Карла V та Меттерніха була центром світової політики, була усунута навіть від загальнонімецьких справ.
Коментувати