Через Брюгге, який інколи називають «Венеція Півночі», проходить багато водних шляхів

 

Бефруа

Історію Брюгге можна спостерегти до III століття, коли св. Хризоліт проповідував Євангеліє його мешканцям. У VII столітті Брюгге став головним містом свого округу, що називався Фландрія.

Досить рано тут розвинулася морська торгівля. Зв'язки з Англією, відколи її завоювали нормани, були такі жваві, що купці з Брюгге заснували лондонську Ганзу, що мала великі права й була така сильна, що граф фламандський у 1242 зобов'язався призначати на схепенів тільки членів Ганзи.

У 1302 на чолі з Петером Конінком — старшиною цеху ткачів у Брюгге, і Йоганом Брейделем, старшиною цеху м'ясників, фламандські міста повстали (так звана «Брюггська утреня») проти французького намісника Якова де Шатійона, що призвело до знаменитої битви під Кортрейком. У 1887 році в місті на честь обох ватажків повстання встановлено монумент.

Статки міста в Середньовіччі були величезні. Про це свідчать будівлі та пам'ятки мистецтва, що досі збереглися. У XIV столітті Брюгге був центром торгівлі в Північній Європі. Проте незабаром повільне засипання піском двох гаваней через недбалість жителів, що їх поглинули тільки внутрішні розбрати, призвело до падіння його величі на користь суперника — Антверпена. Заворушення кінця XV століття вкрай шкідливо дались узнаки на торгівлі, і тільки монопольна торгівля вовною, що багато важила для англійців після втрати Кале (1560), вберегла місто від остаточного занепаду.

Добробут міста підірвали ще й великі переселення під час релігійних воєн та жорстоке царювання Філіпа II. У 1704 Брюгге обложили нідерландці, у 1708, 1745 та 1794 його брали французи. Поки Бельгія належала Франції, Брюгге був головним містом департаменту Ліс. У 1814 Брюгге відійшло до Нідерландів, 1830 — до Бельгії.