Фаре́рські острови́, чи просто Фаре́ри (фарерською: Føroyar — овечі острови, данською: Færøerne) — архіпелаг на Півночі Атлантичного океану та острівна установча країна, що входить до Королівства Данія. Розташований за 320 км на північний захід від Шотландії, і приблизно на півшляху між Норвегією та Ісландією. Острови мають загальну площу приблизно 1400 км² та населення 52 110 осіб.

Між 1035 і 1814 роками Фарерські острови входили до складу Королівства Норвегія, яке перебувало в персональній унії з Данією з 1380 року. У 1814 році Кільська угода передала Норвегію Швеції, тоді як Данія зберегла свої атлантичні території, до яких входили Фарерські острови, Гренландія та Ісландія.

Як частина Королівства Данії, Фарерські острови мають самоуправління з 1948 року, контролюючи більшість управління територією, крім військової оборони, поліції, правосуддя, валюти та закордонних справ. Оскільки Фарерські острови не є частиною тієї ж митної зони, що й Данія, Фарерські острови мають незалежну торговельну політику та можуть укладати торговельні угоди з іншими державами. Фарерські острови мають широку двосторонню угоду про вільну торгівлю з Ісландією, відому як Угода Хойвіка. У Північній раді вони представлені як частина данської делегації. У деяких видах спорту Фарерські острови виставляють свої національні команди. Вони не стали частиною Європейської економічної спільноти в 1973 році, натомість зберегли автономію над своїми рибальськими водами.