Утворилася в середині докласичного періоду. Надалі значна частина династій держав мая, пов'язували своє виникнення з областю Мірадор. Давній ієрогліфічна емблема перекладається як Кан-Ахау. Втім стародавня назва міста невідома, однією з найбільш імовірних версій є «Кан», тобто «Змія». У подальшому цей знак перейняли володарі Канульської держави.

Масштабні розбудови розпочалися в період Мамом (600—300 роки до н. е.). Вважається, що місто було столицею держави в басейні річки Мірадор, одним з центром формування цивілізації мая. Протягом перших століть існування підпорядковувалося місту-державі Накбе. Водночас за результатами археологічних досліджень стало відомо про військові походи, які дозволили мешканцям міста розширити свою владу. Посиленню Ель-Мірадора сприяло вигідне географічне положення й нормальне постачання питною водою.

Найбільше піднесення відбулося у 300 до н. е. — 100 роках н. е. Тоді місто розширило свій вплив на більшу частину Петену. Само населення досягло кількості 100-250 тисяч містян. На думку вчених, Ель-Мірадор протягом 100—10 років до н. е. підкорив міста Накбе, Ла-Муралла, Вакнаб, Ла-Мантека, Тінталь, Шульналь, Вікналь, Чан Кан, Вакна', Паішбан, Наачтун, Дос-Лагунас (загалом близько 30 міст докласичного періоду), з якими зв'язували сакбе 6 м заввишки, 40 м завширшки, 40 км завдовжки. Ель-Мірадор поєднала з Тінталєм гребля у 40 км, що є найдовшою у Месоамериці.

Місто зрештою стало значним науковим та економічним центром. Саме мірадорці одними з перших мая впровадили нові засоби обробки землі і одомашнення культур, що сприяло економічному піднесенню Ель-Мірадора. Упродовж розквіту міста велася торгівля з поселеннями долини Мотагуа, узбережжям Карибського басейну і Тихого океану, Камінальхуйю. Основою торгівлі було м'ясо оленів, індиків, диких свиней, ігуан, черепах, мавп, молюсків, обсидіан, граніт, кварцит, мушлі молюсків, корали, сіль, кераміка, вулканічний попіл. Тут відбувалися перші професійні астрономічні дослідження, про що свідчать виявлені піраміди.

У I ст. н. е. намітилася державна криза, викликана посиленням інших міст басейну Мірадор і посиленим вирубанням лісів для будівництва (для храму середнього рівня потрібно було 400 га лісу). Наприкінці докласичного періоду в місті з'явилися оборонні споруди, що тоді було рідкістю для міст мая. Це, на думку дослідників, свідчить про перехід до захисної тактики. Близько 150 року значна частина мешканців залишило Ель-Мірадор. Зрештою на початку III століття місто було захоплено і знищено ворогами на чолі з Мутульським царством. Останнім місцем бою був головний храм у «Тигровому комплексі».

На початку класичного періоду встановлені в Ель-Мірадорі політичні, економічні релігійні, культурні установи стали основою для формування державних інституцій в Тікалі та Калакмулі, що вважали себе спадкоємцями царів Ель-Мірадора. Звідси походять ідеї гегемонії, «імперії», що стали домінуючими в класичний період. Ель-Мірадор як царство Кан перетворилося на своєрідну легенду мая класичного періоду (вчені порівнюють його з європейською легендою про Камелот).