Ецна у 800 році н. е.

Місто або місцевість, де воно було розташована в давнину, називалося Цабналь («Місце Гримучої Змії»). Перше поселення виникло близько 600 року до н. е. Про докласичний період в історії Ецни мало відомостей. До 200 року н. е. перетворилося на велике місто. У ранній класичний період навколо Ецни виникло самостійне царство, «емблемний ієрогліф» якого пропонується читати як Вайваль. Найранішими з відомих на тепер ахавів був Унен-К'авііль, який у 633 році провів «ювілейну» церемонію. Наступний ахав — Сійяхчан-К'авііль панував менше 20 років і тому в «ювілеях» участі не брав.

У VII столітті увійшло до сфери впливу Канульського царства. Каль-Чан-Чаахк визнав зверхність калоомте Йукноом-Ч'еєна II.

Союз з Канулєм зберігався навіть після початку його занепаду в 690-х роках. Тоді почалися військові дії з царством з центром в Кобі. Але вже у 1-й половині VIII столітті здобуло повну самостійність. Надалі підтримувало торговельні зв'язки з усіма державами півострова Юкатан. Водночас у 720-730-х роках царство вело успішні війни проти царств Чан і Сууц'. У подальшому з Чан було укладено вигідний союз. На момент розквіту населення міста становило 25 тисяч мешканців. Піднесення Ецни тривало до 850 року.

У 760-х роках зазнало поразки від Коби або Сууц'. Лише з 790 року почалося відродження. На початку IX століття племена мая-іца встановили зверхність над царством. Втім у Х столітті володарі Ецни разом з іншими державами завдали іцам поразки.

Після вторгнення тольтеків на Юкатан і підкорення Чичен-Іци в XI столітті почався занепад Ецни. Водночас входило до держави тольтеків та іців. Надалі Ецна не відігравала значної політичної ролі. Спочатку перебувала в залежності від Чичен-Іци, потім Маяпана і Ушмаля. У XV столітті увійшла до царства Ах-Кануль.

Між 1450 та 1500 роками місто було остаточно залишено населенням. Причинами цьому були численні війни, епідемії, перенесення політичних та релігійних центрів до інших міст Юкатану.

Ахави Унен-К'авііль (бл. 620-638) Сійяхчан-К'авііль (бл. 636—649) Каль-Чан-Чаак (649-бл. 670) Ханааб-Йоок-К'ініч (бл. 670—692) Хуль-Ханааб-Чан (692-бл. 710) Чан-Чуваах (711-д/н) Ах-Коот-Чова-Нах-Кан (бл. 805—850) Пдріх (850-860-ті роки)