Канатну дорогу відкрито до відкриття Міжнародної виставки у Барселоні 1929 року. Air Rail San Sebastian — Miramar, SA була зареєстрована і отримала королівську ліцензію на будівництво та експлуатацію трамвая. Керівником проекту був Хуан Родрігес Рода. Вежі були спроектовані архітектором Карлосом Буїгасом[en] і побудовані Material para Ferrocarriles y Construcciones SA. Рухомий склад був побудований Bleichert[en], на той час компанією зі всесвітньою репутацією, яка щойно завершила будівництво Aeri de Montserrat. Ghjnt rjinjhbc був недооцінений, і трамвай відкрився лише 12 вересня 1931 року [1][2].

Спочатку рухомий склад мав два потяги по два вагони. Вагони прямували від кінцевих станцій до Торре-Хауме I і назад, маючи один тяговий трос на загальну довжину для переміщення всіх чотирьох вагонів. [2]

Усі надії на комерційний успіх підприємства були зруйновані під час Великої депресії та громадянської війни в Іспанії (1936—1939). Торре-Хауме I використовувався як дозорний і кулеметний пост. Канатна дорога зазнала значних ушкоджень. Один з двох уцілілих вагонів було передано Aeri de Montserrat, який знову почав працювати в 1940 році. Були обговорення щодо повного демонтажу лінії. Зрештою, Фрідріху Грюнделу, головному інженеру Bleichert під час будівництва, вдалося заснувати Teleféricos de Barcelona, ​​SA. В 1960 році Торре-Сант-Себастья знову було відкрито з новим рестораном на його вершині, а через два роки — Торре-Хауме I. В 1963 році канатну дорогу знову відкривто лише з двома вагонами, що проїхали по всій довжині і через вершину Торре-Хауме I. Після смерті Грюнделя власник декілька разів змінювався, комерційні доходи зменшувалися, а технічний стан погіршувався. Уряд Барселони вирішив, в 1996 році реконструювати Порт-Велл і побудувати Всесвітній торговий центр. Канатну дорогу також відремонтували, та її знову відкрили в 2000 році.[2]