Типовий поверх хмарочоса «Праска»

У жовтні 1871 року чимало будівель Чикаго загинули у великій пожежі. Багато висотних будівель було знищено: під дією надвисоких температур кам'яна кладка обсипалася, а сталеві балки погнулися[1]. Хоча пожежа і стала каталізатором нової забудови та супутнього економічного зростання міста, проте 1892 року міська влада Чикаго запровадила обмеження на максимально допустиму висоту будівель[2]. Того ж року було внесено поправку і в містобудівний кодекс Нью-Йорка. Проте ця поправка, незважаючи на досвід Чикаго, скасовувала протипожежні вимоги до використання кам'яної кладки при будівництві будівель зі сталевим каркасом. Це значно спрощувало будівництво хмарочосів[1].

Авторами проекту нового хмарочоса виступили чиказькі архітектори Деніел Бернем та Фредерік Динкелберг[3]. Вони втілили в хмарочосі багато характерних рис чиказького стилю[4].

 Хмарочос на різних стадіях будівництва

Роботи зі спорудження хмарочоса було розпочато в середині 1901 року. Сталеві балки для нього виготовляла компанія American Bridge Company. При цьому процес був організований таким чином, що багато елементів конструкції збиралися ще на самому заводі-виробнику[5]. Таким чином зростання будівлі становило один поверх на тиждень. До лютого 1902 каркас Флетайрона був готовий, а до середини травня він вже був наполовину облицьований. Повністю будівництво було завершено в червні 1902 року, через всього рік після його початку[1]. На момент спорудження Флетайрон-Білдінг став однією з найвищих будівель в Нью-Йорку[6].

Хоча спочатку хмарочосу було дано офіційне ім'я «Фуллер-білдінг», воно не прижилося. Будівля, як і ділянка, викликала у городян стійкі асоціації з праскою (англ. flat-iron), так врешті хмарочос і отримав свою нинішню назву[1].

У тому ж році компанія «Фуллер» увійшла в конгломерат «U. S. Realty» загальною вартістю 66 мільйонів доларів[7]. З часом справи у новоствореної компанії стали йти не дуже вдало, і в жовтні 1925 року Блек був змушений продати хмарочос. Покупцем став Льюїс Розенбаум, єврейський інвестор з Угорщини. Вартість угоди становила 2 мільйони доларів, саме така сума була витрачена на купівлю ділянки, на якій стоїть Флетайрон, та на його будівництво.[8] 1933 року, під час Великої депресії, Розенбаум збанкрутував. Хмарочос перейшов у власність страхової компанії AXA Equitable Life Insurance Company.

1946 року Флетайрон викупила група інвесторів, серед яких був Гаррі Гелмслі. Через шість років, в 1952 році, входи з боку П'ятої авеню і Бродвею були реконструйовані. Місце дверей, оброблених червоним деревом, зайняли непоказні «вертушки» зі сталі та скла, які використовуються і донині. 1991 року фасад будівлі був відреставрований компанією Hurley & Farinella[9]. Через 6 років, в 1997 році, було укладено угоду з продажу будівлі компанії Newmark Grubb Knight Frank[10].

На початку 2009 року італійська корпорація Sorgente Group придбала половину приміщень хмарочоса. Сума угоди становила близько 190 мільйонів доларів. Тоді ж корпорація повідомила про плани збільшити з часом свою частку, викуповуючи офісні приміщення після закінчення терміну оренди поточних орендарів. Згідно з планами компанії, Флетайрон з офісної будівлі буде перетворений у фешенебельний готель[11].

Відгуки  «Океанський пароплав, що тягне на буксирі Бродвей». 1925 рік

Хмарочос «Праска» неоднозначно сприймався сучасниками. Нові віяння у містобудуванні дивували здебільшого європейців[12]. Так англійський художник Філіп Берн-Джонс обізвав його «велетенським кошмаром» (англ. vast horror), у Герберта Веллса хмарочос залишив враження «величезної незавершеності» (англ. immense incompleteness), а французький письменник П'єр Лоті поскаржився на те, що до подібних «похмурих гігантів <…> що ростуть все вище і вище; жахливим і неймовірним», буде складно звикнути.

З іншого боку, американський журналіст Джон Корбін[en] розгледів в хмарочосі, який домінує над Медісон-сквером, «океанський пароплав, що тягне на буксирі Бродвей». Французький ілюстратор Шарль Юар[fr] вважав його «безмежний силует» абсолютно хвилюючим; аналогічні почуття ця будівля та й архітектура всього міста викликала у французького композитора Сен-Санса, який відвідав Нью-Йорк в 1906 році[13].

Орендарі

В перші роки на 19-му поверсі знаходився центральний офіс компанії «Фуллер». Згодом він переїхав в інший хмарочос, що належить компанії — Фуллер-білдінг на 57-й вулиці[14].

У будівлі також розташовувалося консульство Російської імперії, а з 1914 по 1918 рік — російські військові заготівельні комісії, які відповідали за великі оборонні закупівлі Росії в США в роки Першої світової війни[15][16]. Також орендували приміщення редакції журналу «American Architect and Building News» видавця Френка Мансі, страхова компанія Equitable Life Assurance Society та інші[1]. На розі знаходилися магазини тютюнової корпорації United Cigar Stores[en], а на цокольному поверсі — фешенебельний ресторан на 1500 персон[17].

Станом на 2019 рік перші поверхи хмарочоса досі займають магазини, а основними орендарями офісних приміщень є різні видавництва[18].

↑ а б в г д Treasures of New York: The Flatiron Building (англ.). WLIW[en]. 23 квітня 2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 12 листопада 2016.  ↑ FRAME STRUCTURES AND HIGH BUILDINGS (англ.). Chicago Tribune. 27 березня 1892. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 12 листопада 2016.  ↑ Alexiou, 2010, с. 48. ↑ John Zukowsky, Pauline Saliga. Late Works by Burnham and Sullivan // Art Institute of Chicago Museum Studies. — 1984. — No. 1. — P. 70-79. — DOI:10.2307/4115889. ↑ Alexiou, 2010, с. 94. ↑ Aia Guide to New York City, 2010, с. 237. ↑ Alexiou, 2010, с. 113. ↑ Alexiou, 2010, с. 245. ↑ AIA Guide to New York City, 2010, с. 237-238. ↑ Alexiou, 2010, с. 264-272. ↑ Jason Sheftell (26 січня 2009). Italian real estate investor buys stake in Flatiron building, eyes hotel (англ.). NY Daily News. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 12 листопада 2016.  ↑ Allen, 1995, с. 131. ↑ Bayrd Still. Mirror for Gotham: New York as Seen by Contemporaries from Dutch Days to the Present. — N. Y., 1956. — P. 258-259. ↑ Christopher Gray (11 червня 1995). Streetscapes/Fuller Building; Art Deco Delight Seeks to Recapture Past Its Glory (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 12 листопада 2016.  ↑ Гайдук М. И. «Утюг»: Материалы и факты о заготовительной деятельности русских военных комиссий в Америке. — Нью-Йорк, 1918. — С. 6. ↑ Rielage, Dale C. Russian Supply Efforts in America During the First World War. — Jefferson, NC, 2002. — 164 p. — ISBN 0786413379. ↑ Alexiou, 2010, с. 133-141. ↑ Flatiron Building - Facts & Summary (англ.). history.com. 2010. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 2010.