Засновано 741 року за наказом танського імператора Сюань-цзуна, який заради «очищення душі, шанування Дао і здійснення молінь Лао-цзи, заснував даоську обитель». Вона отримала назву Тяньчангуань (天长观), що означає «Обитель Вічних небес». Монастир було привілейованим і підтримувався фінансово з державної скарбниці.

З 1125 по 1215 рік, коли територія, де нині знаходиться Пекін, перебувала під владою династії Цзінь, в монастирі проводилися найважливіші державні церемонії. В епоху Юань монастир став резиденцією мандрівника-даоса Цю Чанчуня, засновника ордену Лунмень (龙门, «Врата дракона»). Тут же він і похований.

На честь Чанчуня монастир було перейменовано на Палац Вічної весни (長春宮 Чан Чунь гун). Наступник Чанчуня, Інь Чжипін побудував над його могилою меморіальний павільйон, який отримав назву «Храму Білої хмари». Він зберігся до наших днів. Наприкінці XIII століття монголи спалили монастир, проте храм Білих хмар залишився недоторканим і взяв на себе функції монастиря.

В період династії Мін монастир знаходився під управлінням даоської школи «Справжнього Єдності» (正一道 Чжен і дао). Втім послідовники «школи Зробленої істини» як і раніше мали можливість здійснювати тут свої обряди і висвячення.

При наставнику Ван Чанюе монастир знову перейшов до школи Цюаньчженьдао і знаходиться в її віданні до теперішнього часу. Після 1949 року релігійне діяльність тут була припинена, проте споруди щасливо уникли знищення в роки Культурної революції. Зараз в стінах монастиря розміщується резиденція китайської даоської асоціації.