Каталонські землі чи каталонські території (кат. Països catalans, скорочено «PPCC», літературною каталонською [pəˈizus kətəˈɫaŋs]) — усі середземноморські адміністративні території, населення яких, хоча б частково, говорить каталонською мовою:

• Автономна область Каталонія (Іспанія),
• Автономна область Валенсія (Іспанія),
• Автономна область Балеарські острови (Іспанія),
• невелика територія в автономній області Іспанії Арагон (Західна смуга),
• невелика територія в автономній області Іспанії Мурсія (Ал-Карша),
• департамент Східні Піренеї у Франції (або Північна Каталонія),
• Князівство Андорра,
• Альгеро на о. Сардинія, Італія.

Іноді до «каталонських земель» не включають невеликі райони названих вище територій, де місцеве населення говорить іншими, ніж каталонською, мовами:

• район Баль-д'Аран у Каталонії, де говорять аранською говіркою гасконського діалекту окситанської мови,
• район ле-Фенуйєд (кат. Fenolleda або el Fenolledès, окс. Fenolhedés або la Fenolheda, фр. le Fenouillèdes), де говорять лангедокським діалектом окситанської мови,
• південні та східні райони Автономної області Валенсія, де говорять діалектами іспанської мови — кумарки:
  • Рінкон-де-Адемус,
  • Альто-Міхарес,
  • Альто-Палансія,
  • Лос-Серранос,
  • Ойя-де-Буньйол,
  • Каналь-де-Наваррес,
  • Валле-де-Кофрентес або Валле-де-Айора,
  • Вега-Баха-дель-Сегура або Верта-де-Оривела,
  • Рекена-Утієль,
  • деякі громади кумарки Віналопо-Мічя,
  • муніципалітет Вільєна у кумарці Віналопо-Мічя.

На території сучасних каталонських земель каталономовці розселилися починаючи з ХІІІ — XIV ст., коли король Яків І Арагонський у 1229 р. завойовує Мальорку, а у 1238 р. Валенсію і виганяє звідти місцевих мусульман. Пізніше вплив каталонців поширюється на інші території Середземномор'я: під час максимального розширення Арагонського королівства у середньовіччя до нього входять також Південна Італія, о. Сардинія, о. Сицилія, о. Корсика, територія навколо грецьких Афін.