Спорудження колони розпочалося в 328 році. Завершення будівництва та її освячення сталося 11 травня 330 року під час урочистої церемонії, що поєднувала християнські та язичницькі традиції.

За життя Костянтина колона розташовувалася в центрі овального Форуму Констянтина (теперішній центр кварталу Чемберліташ), Від самого початку висота колони, що складалася з кількох циліндричних порфірових блоків, сягала 50 метрів. Точне число порфірових блоків є достеменно невідомим, проте найімовірніше їхня кількість коливалася від семи до одинадцяти[1]. Ці блоки були увінчані статуєю Костянтина в образі Аполлона. Згідно з традицією, куля в руках Костянтина містила фрагмент автентичного Животворного Хреста. Біля підніжжя колони розташовувалося святилище, яке містило реліквії нібито з хрестів двох злодіїв, розіп'ятих разом з Ісусом Христом на Голгофі, кошики, що стосувалися дива з хлібами та рибами, банку з алебастровою маззю, яку Марія Магдалина використовувала для помазання голови та ніг Ісуса[2], а також давньоримську реліквію Палладій - дерев'яну статую Афіни з Трої.

Унаслідок сильного шторму 1106 року статуя Костянтина на вершині та три верхні циліндри колони були завалені. Кілька років потому візантійський імператор Мануїл I (правив у 1143—1180 рр.) спорудив на місці колишньої статуї хрест і додав пам'ятний напис, який свідчив: «Вір ний Мануїл зміцнив цей святий витвір мистецтва, який був пошкоджений часом». Бронзові вінки, що колись покривали стики між барабанами, були викрадені хрестоносцями-католиками під час Четвертого хрестового походу 1204 року. А хрест з вершини колони був вилучений османами в 1453 році після падіння Константинополя[3].

Під час землетрусів та пожеж у 1779 році місцевість навколо об'єкту була зруйнована, а сама колона отримала чорні сліди від вогню. Колона Костянтина була відновлена султаном Абдул-Гамідом I, за правління якого була додана теперішня кладка[3]. Основа колони була зміцнена в 1779 році; автентична платформа наразі розташована на глибині 2,5 метри під землею.