До будівництва першої культової споруди в VIII столітті острів мав назву Могильна Гора (фр. Mont Tombe). Згідно з «Золотою легендою», в 708 році тут Архангел Михаїл дав єпископу Авранша Святому Оберу завдання побудувати на скелі церкву. Тричі довелося з'являтися вартовому райських воріт до єпископа, оскільки той не був упевнений, чи правильно він тлумачив знамення. І тільки після того, як за однією версією архангел Михаїл постукав йому по голові перстом, а за іншою пропалив єпископу мечем рясу — Обер наказав ченцям почати будівництво. Культ св. Михайла виник в Італії у V столітті, де святий вперше з'явився в печері гори Монте-Гаргано біля міста Монте-Сант'Анджело. За переказами Обер послав до Італії послів, щоб придбати священні предмети для нової церкви. Повернувшись, посли виявили, що море відокремило гору від суші.

 Усередині

Відповідно до вказівки архангела, церква була побудована у формі гроту, що зображує печеру, в якій відбулася з'ява св. Михайла. Про цю версію легенди свідчать залишки двох християнських молінь, що відносяться, ймовірно, до VI століття, виявлених на горі при розкопках. З того часу, за легендою, «в дні Святого Михайла море спадає і залишає людям відкритий прохід».

 Служба в церкві абатства

Будівництво абатства велося з XI по XVI століття. Перша церква Каролінгів Підземної Богородиці (Notre Dame sous Terre) була зведена в романському стилі на місці гроту, побудованого Обером.

Протягом багатьох років острів відбивав неодноразові набіги вікінгів. У 933 році нормани захопили півострів Котантен, і острів став стратегічно важливим пунктом на кордоні з Бретанню. Місцева громада каноніків залишалася єдиною, яка вціліла на узбережжі.

Вільгельм «Довгий меч» захопив півострів Котантен і Авранш і робив вклади в громаду аж до своєї смерті в 942 році.

Громада каноніків, яка займала гору з 8 століття, була вигнана норманським герцогом Ричардом I, який звинуватив їх у вільному способі життя та тісному зв'язку зі світським світом. В дійсності це пояснювалося побоюванням, що ченці встановлять зв'язок з сусідніми бретонцями, які в ту пору мали натягнуті відносини з Нормандією, це простежується і в наш час. Тому Річард волів мати справу з монахами-бенедиктинцями. Так у 966 році на острові оселилося кілька десятків ченців, які прийшли сюди з монастиря Сан-Вандрій зі своїм абатом Майнаром, вони й заснували тут абатство.

У 1017 році, після весілля з Юдифь Бретонською, Річард II приєднав сусіднє герцогство до своїх володінь. У цьому ж році абат Гільдебер II (fr) почав спорудження центральної будівлі монастиря, закінчене лише в 1520 році.

У XII столітті абатство стало одним з центрів паломництва Західної Європи, його вплив і міць росли. Споруджувалися навіть подоби абатства, наприклад Гора Святого Михайла в Корнуоллі.

В результаті розвитку абатства Мон-Сен-Мішель, васал короля Франції, англійський король Генріх II, стає більш могутнім, ніж його сюзерен. Ця ситуація переростає у тривалий конфлікт, що триває все XIII століття. У 1204 році французький король Пилип Август, в армії якого перебували бретонці, захопив Нормандію, а бретонські солдати спалили Мон-Сен-Мішель. Особливо постраждала будівля на північній стороні гори.

У XIII столітті роботи в монастирі були припинені.

Занепад могутності монастиря почався під час Столітньої війни. Англійська облога абатства тривала з 1424 по 1434 роки, але вони так і не змогли захопити острів. Місто, проте, було майже повністю зруйноване. Тим не менш, вже з середини XV століття абатство знову почало приймати паломників.

У 1470 році французький король Людовик XI під час своєї третьої паломницької поїздки в монастир заснував на честь захисників острова орден Святого Михайла (fr: Ordre des Chevaliers de Saint-Michel), резиденція якого розташувалася в абатстві. (Довгий час цей орден був вищою державною нагородою Франції.) Одночасно тут були споруджені кам'яні клітки, в яких в'язень не міг ні стояти на повний зріст, ні сидіти, причому він був прикутий до ланцюга, що дзвенів при кожному русі в'язня.

Незважаючи на завершення у 1520 році будівництва центральної будівлі в пізньоготичному («полум'яніючої готики») стилі, Мон-Сен-Мішель після смерті абата Жана де Лампа (1524) поступово занепадав. Хоча під час розпочатих релігійних воєн монастир уникнув розграбування, до часу Великої Французької революції він опинився майже покинутим.

У 1791 році ченці покинули монастир, але їм вдалося врятувати частину манускриптів, які були передані в Авранш. Монастир був закритий (монахи повернулися на острів тільки в 1966 році), і до 1863 року острів використовувався як в'язниця, а острів носив іронічну назву Гора Свободи (фр. Mont Libre) — багато в'язнів були політичними противниками правлячих режимів Франції від Першої республіки і до Другої імперії. Часом тут утримували до півтора сотень ув'язнених. У будівлі «Діва» розмістилася фабрика з виготовлення солом'яних капелюхів. Тільки в 1863 році після компаній протесту в'язниця була ліквідована.

У 1874 році острів був проголошений пам'ятником історії.

У 1877 році, всупереч протестам прихильників захисту пам'ятників, була побудована дамба.

З 1979 року монастир, разом з островом і затокою навколо, знаходиться в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Розвиток   Геральдика

Шаблон:Blazon-arms